Англійський довгий лук, або великий лук (англ. longbow) — лук в ріст людини або вище, розповсюджений у средньовічній Англії. Вважається основною зброєю, за допомогою якої англійці отримали перемогу у Сторічній війні.
довжина: 170-180 см
сила натяжіння: 11-20 кг
довжина польота: 30-50 м
1000 UAHдовжина: 170-180 см
сила натяжіння: 11-20 кг
довжина польота: 30-50 м
1500 UAHдовжина: 170-180 см
сила натяжіння: 11-20 кг
довжина польота: 30-50 м
1100 UAHдовжина: 170-180 см
сила натяжіння: 11-20 кг
довжина польота: 30-50 м
800 UAHдовжина: 170-180 см
сила натяжіння: 11-20 кг
довжина польота: 30-50 м
950 UAHдовжина: 170-180 см
сила натяжіння: 11-20 кг
довжина польота: 30-50 м
1100 UAHдовжина: 170-180 см
сила натяжіння: 11-20 кг
довжина польота: 30-50 м
1080 UAHдовжина: 170-180 см
сила натяжіння: 11-20 кг
довжина польота: 30-50 м
1200 UAHдовжина: 170-180 см
сила натяжіння: 11-20 кг
довжина польота: 30-50 м
1000 UAH
Середньостатистичний городянин, чуючи фразу «стрільба з лука», уявляє історичний фільм з англійськими лучниками або олімпійські змагання зі спортивної стрільби. У першому випадку він відчуває ностальгію за минулим, а в другому захоплення сучасними технологіями. Однак стрільба з лука є доступною для всіх, незалежно від віку чи підготовки.
Розвиває соціальні, культурні і моральні якості. Сприяє зміцненню м'язів, самоконтролю та рішучості. – Конфуцій: «Три речі важливо шукати поруч із собі, а не зневажувати ними».
Сагайдак — спеціальна сумка або футляр, призначений для перенесення стріл або болтів. Здавна його виготовляли зі шкіри, дерева або тканини, а також використовували металеві та кістяні вставки. Сагайдак був невід’ємною частиною спорядження лучника, оскільки від нього залежали швидкість стрільби, зручність пересування та навіть результативність стрільця.
Можна припустити, що перші сагайдаки з’явилися приблизно в той самий період, що й луки — близько 20–30 тисяч років тому. Під час полювання було незручно швидко пересуватися та одночасно тримати стріли в руці, тому з’явилися перші прості конструкції сагайдаків.
Згодом сагайдак багато разів удосконалювався, змінювалися його форма, матеріали та спосіб кріплення, але основне призначення залишалося незмінним — зручне та безпечне перенесення стріл.
До XVI століття сагайдак не завжди використовувався як окремий елемент спорядження. Лучники могли носити стріли за поясом або у спеціальному мішку.
Мішок міг бути виготовлений із льону або являти собою трубчасту конструкцію з міцної тканини чи шкіри, яка кріпилася до пояса. У центральній частині деяких конструкцій використовувалася жорстка вставка з дерева або кістки. У таких сагайдаках стріли переносилися пучками.
Монгольський сагайдак зазвичай виготовляли з обробленої шкіри та дерева. Шкіру кілька днів витримували в бочці із солоною водою, після чого розтягували до необхідного розміру.
Основу сагайдака складали дві дерев’яні дощечки, з’єднані каркасом та обтягнуті шкірою. Сагайдак носили біля лівого стегна та кріпили за допомогою ременя.
Також використовувався саадак — комплекс спорядження, який носили за спиною. У ньому зберігали не лише стріли, а й лук.
Поясний сагайдак для стріл виготовляється зі щільної шкіри або інших міцних матеріалів. Він може прикрашатися тисненням та іншими декоративними елементами.
Такий сагайдак кріпиться на поясі під кутом. Його перевага полягає в тому, що стріли добре видно та їх зручно швидко діставати під час стрільби.
Наплічний сагайдак для стріл також виготовляється зі шкіри або інших міцних матеріалів. Він надійно фіксується за спиною за допомогою одного або декількох ремінців.
Така конструкція практично не заважає під час пересування та дозволяє зручно переносити стріли. Наплічний сагайдак особливо добре підходить для традиційної стрільби з лука та тренувань, де важливі свобода рухів і швидкий доступ до стріл.